Дружина Вадима Кошеля, – Світлана, – народилася у 1986 році в місті Києві, а у 2010 році переїхала жити до Білої Церкви.
«Покинула столицю, щоб бути поруч з Вадимом. Але для мене не важливо – де, головне – з ким. За Києвом майже не скучаю, тому що Біла Церква – дуже комфортне та затишне місто», – стверджує Світлана.
Одружилися у 2013 році, дітей поки що немає. Світлана веде підприємницьку діяльність, займається інтернет-рекламою, бачить своєю місією розвиток малого та середнього підприємництва в Україні.
«Середній клас – основа економіки. Глибоко в цьому переконана. Це є у партійній програмі «Свободи». До знайомства з Вадимом я не була націоналісткою, більше того, росла в російськомовному середовищі, навіть писала вірші російською. Не відразу сприйняла його погляди, і ми вели дискусії на цю тему. Врешті я перейшла на українську мову і подала заяву на вступ у партію», – згадує Світлана.
Разом їздили на Майдан, брали участь у всіх значущих націоналістичних заходах в столиці і в Білій Церкві, волонтерили з першого дня російсько-української війни.
«Я стараюся на рівні з чоловіком брати активну участь у заробітку грошей до сімейного бюджету та у громадсько-політичному житті. Проте я не супер-жінка. Швидше Вадим – супер-чоловік. Адже більшість побутових турбот він бере на себе. Вадим готує та прибирає, даючи мені можливість працювати та відпочивати».
Шість років тому у житло Кошелів пробралася безпритульна кицька. Тепер це нахабне муркотливе створіння стало домашнім улюбленцем і живе, як у Бога за пазухою. Але влітку час від час «радує» хазяїв впольованими горобцями та мишами. Серед спільних захоплень Вадима та Світлани: велосипедні прогулянки, книги, кіно, подорожі Україною та нескінченні спроби регулярних занять спортом, яким постійно перешкоджає занадто напружений графік роботи.
Про те, що чоловік балотується до Верховної ради, Світлана думає наступне: «Вадим не любить хизуватися чимось, виставляти напоказ. Ну зробив – і зробив. Він ніяковіє, коли чує слова вдячності, завжди применшує свою роль. Але завжди старається допомогти. Для нього влада – не ціль, а засіб. Засіб бути корисним більшій кількості людей. У цьому його суть».
